«Адаптація першокласників до шкільного життя»

 

         Вступ до школи і шкільний вік є важливим етапом життєвого

 шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя. Людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їх очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та про своє місце серед інших.

         Початок навчання дитини в першому  класі – складний і відповідальний етап. Адже в її житті дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності. Це і нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

         До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром. постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті дитини набувають однолітки.

         Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємозв’язки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

         Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показниками працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

         Шкільна дезадаптація – це втрата дитиною навчальної мотивації, конфліктність у спілкуванні з учителем й однолітками, схильність до порушень у поведінці, низька самооцінка, домінування негативного емоційного напруження. Перша причина шкільної дезадаптація пов’язана з характером сімейного виховання, друга – з труднощами у навчанні та поведінці.

         Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи невідвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя має різний перебіг.

         Першокласники, що відвідували дитячі заклади, значно краще адаптуються до школи, ніж діти, які не відвідували ДНЗ і не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, до певного сталого режиму.

         Визначають такі психологічні умови адаптації дитини до школи:

1.    Створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини.

2.  Роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі).

3.    Перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її  батьків.

4.    Формування інтересу до шкільних справ, кожного шкільного дня.

5.  Обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи.

6. Неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків).

7.  Виключення таких мір покарання як позбавлення задоволень, фізичні та психічні покарання.

8.    Урахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання.

9.    Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її навчальною діяльністю.

10.  Заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи.

11.   Моральне стимулювання досягнень дитини.

12.   Розвиток самоконтролю і самооцінюванння дитини.

 

Першокласники потребують підвищеної уваги з боку вчителя. Саме на його плечі лягає основна відповідальність за збереження психічного здоров’я кожної дитини, забезпечення по-справжньому індивідуального підходу до неї, врахування особистісних відмінностей у навчально-виховному процесі.

Особливої уваги потребують ліворукі діти. Під час навчання і виховання ліворуких дітей слід враховувати особливості їхнього емоційного статусу. Батькам і педагогам варто побудувати спілкування з дитиною таким чином, щоб не акцентувати її увагу на ліворукості й разом з тим створити сприятливі умови для вияву і розвитку її індивідуальності.

 Як свідчить практика спілкування, ліворукі діти досить часто відчувають себе не такими, як усі. Це робить їх уразливими, породжує неврози і часті емоційні зриви.

 Феномен ліворукості потребує специфічного підходу до цієї групи дітей. Єдина тактика поведінки вчителя і батьків допоможе розглядати це явище не як відхилення від норми, а як індивідуальний варіант, вияв індивідуальності в межах норми.

Діти, яким важко адаптуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу. Щорічно у школі психологічною службою:

·        ведуться психолого-педагогічні спостереження за першокласниками, проводяться бесіди з дитиною;

·       у межах діагностичної роботи використовуються методики вивчення тривожності, малюнкові методики;

·       проводяться індивідуально-корекційні заняття з першокласниками із використанням вправ, ігор, завдань для покращення процесу адаптації дітей до школи;

·       ведеться консультаційна робота з педагогами та батьками (індивідуальні та групові консультації, батьківські збори, круглі столи, семінари).

 

Для нормального розвитку і самопочуття дитина має не тільки вміти вчитися, а й хотіти, прагнути цього. Тому вчителям, вихователям, шкільним психологам потрібно докладати максимум зусиль, щоб дитина успішно і якнайшвидше  адаптувалася до школи.

 

 

 

Психолого - педагогічні рекомендації класоводу щодо адаптації першокласників в школі

 

 

Прояви шкільної дезадаптації

Рекомендації

1.        Форми проявів дезадаптації -непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності; -нездатність керувати своєю по­ведінкою; -неспроможність прийняти темп шкільного життя; -шкільний невроз;   2. Причини проявів дезадаптації -недостатній інтелектуальний та психомоторний розвиток дитини; -відсутність уваги та допомоги з боку батьків; -неправильне виховання в сім'ї; -ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей;   3. Психолого - педагогічні заходи корекції -психолого-педагогічна бесіда вчителя з дитиною щодо встанов­лення причин порушень навчальних навичок та вироблен­ня рекомендацій батькам; -робота з сім'єю і визначення оптимального режиму навчання; -співпраця класовода, психолога, батьків;

-        створити санітарно - гігієнічні умови для організації діяльності дітей, зати­шок класної кімнати, набір іграшок, класна бібліотечка; -        правильно і чітко керувати навчаль­ним процесом; -        широко впроваджувати сюжетно -рольові ігри, наочність; -        створити сприятливий психологічний клімат на уроці та підтримувати інтерес до навчання (побажання, пох­вала, доброзичливе звертання, вміла підказка); -        створювати ситуації, вдалий вихід з яких дасть можливість відчути радість учневі; -        дотримуватись режимних моментів проведення уроку і відпочинку (тривалість уроку, динамічні паузи, прогулянка, ігри, сон); -        вивчити та враховувати індивідуальні і психологічні особливості учнів, їх стан здоров'я; -        співпрацювати з логопедом по корекції дефектів мови учнів; -        розвивати моторику руки (ліплення, замальовування, штрихування, конст­руювання, побутова праця, гра); -        розвивати мислительну діяльність дитини шляхом порівняння, абстрагу­вання, конкретизації, систематизації; -        проводити психолого-педагогічні індивідуальні консультації з батьками; -        проводити батьківський всеобуч для підвищення їх рівня педагогічних та психологічних знань